Ангина на украинском языке
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гострий тонзиліт (лат. tonsillitis acuta), заст. ангіна (лат. angina, від ango — «душу», «стискую», «здавлюю») — запалення обох піднебінних мигдаликів, слизової оболонки горла, лімфаденоїдного глоткового кільця, яке спричинюють різні мікроорганізми, здебільшого стрептокок, тоді такий гострий тонзиліт називають бактеріальним. Але через те, що окрім ураження піднебінних мигдаликів відбувається й запалення інших лімфоїдних утворень глотки, таку хворобу називають бактеріальним фарингітом.
Етіологія[ред. | ред. код]
- Бета-гемолітичний стрептокок групи А.
- Деякі віруси.
- Грибки роду Candida.
- Дифтерія.
- Кір.
- Туляремія.
- Фарингіти, які пов’язані із захворюваннями, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ).
- Гострий тонзиліт/фарингіт на тлі ВІЛ-інфекції
- Гонорея
- Хламідіоз
Епідеміологічні особливості[ред. | ред. код]
Джерелом інфекції є людина, хвора на ангіну чи іншу стрептококову інфекцію або реконвалесцент, рідше — здоровий носій гемолітичного стрептокока. Передача інфекції здійснюється повітряно-крапельним механізмом, іноді — аліментарним. Захворюваність зростає в холодну пору року, особливо навесні та восени, коли людина ще не встигає пристосуватись до різких змін температури середовища і є характерною для нещодавно сформованих колективів (студентські гуртожитки, військові колективи, дитячі заклади). Спостерігають як спорадичні захворювання, так і епідемічні спалахи. Особливу сприйнятливість до ангіни відмічено у людей з слабкою опірністю організму.
Клінічні ознаки[ред. | ред. код]
Інкубаційний період триває від кількох годин до 2 діб. Хвороба починається гостро, з головного болю, підвищення температури тіла, ломоти в суглобах, ознобу. Одночасно (рідше наприкінці 1-ї доби) з’являється біль у горлі — спочатку при ковтанні, а згодом постійний. Частий і ранній симптом ангіни — збільшення регіонарних (підщелепних) лімфовузлів, їх болючість. Обличчя гіперемійоване, нерідко спостерігається герпес. Гарячковий період триває 3—5 днів.
За характером змін мигдаликів розрізняють:
- Катаральну (почервоніння та набряк слизової оболонки мигдаликів без утворення нашарувань — т. з. нальотів)
- Фолікулярну (запальний процес перебігає в глибині мигдалика, фолікули якого нагноюються, гноячки нагадують картину «зоряного неба»)
- Лакунарну (нальоти утворюються в лакунах, тобто заглибленнях мигдаликів, що схоже на дифтерію)
- Флегмонозну (нагноєння мигдаликів поширюється на сусідні тканини).
- Некротично-виразкову (утворення поверхневих виразок)
- Ангіна Симановського-Плаута-Венсана (як самостійна нозологічна форма)
Катаральна ангіна характеризується гіперемією і набряком мигдаликів, піднебінних дужок та язичка.
Нагноєння лімфатичних фолікулів на поверхні мигдаликів, про що свідчать виникнення дещо піднятих субепітеліальних абсцесів жовто-білого кольору, є ознакою фолікулярної ангіни. Якщо в лакунах піднебінних мигдаликів накопичується гній у вигляді жовто-білих пробок або нальоту, то говорять про лакунарну ангіну. Частіше ці дві форми поєднуються.
При некротично-виразковій ангіні на мигдаликах виявляють некротичні ділянки темно-сірого кольору, після відшарування яких утворюється глибокий дефект слизової оболонки з бугристим дном Крім піднебінних мигдаликів можуть уражатись інші утворення лімфатичного глоткового кільця — язиковий мигдалик, лімфоїдна тканина задньої стінки глотки (бокові валики) і гортані Для діагностики ангін цієї локалізації вдаються до фарингоскопії або огляду за допомогою гортанного дзеркальця.
Як самостійна нозологічна одиниця описана ангіна Симановського-Плаута-Венсана. Спричинюють її Вас. fusiformis і Sp. buccalis. Характерними для неї є слабкі явища загальної інтоксикації і розвиток однобічного некротично-виразкового тонзиліту. На фоні незначної гіперемії і набряку мигдалика виявляють сірувато-білий наліт, дещо піднятий над поверхнею; він легко знімається шпателем, відкриваючи кровоточиву виразку з гладким дном. Наліт має схильність до поширення, досить швидко з’являється знову після зняття. З 4-5-го дня від початку захворювання він самостійно відшаровується і відбувається поступова епітелізація виразкової поверхні. Хвороба триває від 7—10 днів до кількох тижнів.
Перебіг[ред. | ред. код]
З перших днів хвороби відзначають ознаки ураження серцево-судинної системи: тахікардію, приглушені тони серця, гіпотонію, іноді, загрудинний біль, значний біль у горлі, розлад ковтання, загальну кволість, підвищення температури тіла, збільшення і болючість прилеглих лімфатичних вузлів.
На ЕКГ виявляють зміни, що свідчать про гіпоксію міокарда. Часто спостерігають токсичні зміни нирок (мікрогематурія, протеїнурія). Як правило, зі зникненням синдрому інтоксикації ці явища минають.
Діагностика[ред. | ред. код]
Діагностика ґрунтується на таких критеріях: епідеміологічні дані, гострий початок, гарячка, тонзиліт, регіонарний лімфаденіт, нейтрофільний лейкоцитоз, збільшення ШОЕ. Виділення зі слизової ротоглотки гемолітичного стрептокока не може служити підтвердженням діагнозу, оскільки носіями нерідко є й здорові люди. При ангіні Симановського — Плаута — Венсана виділяють веретеноподібну паличку в асоціації зі спірохетою порожнини рота. Необхідно досліджувати мазки із ротоглотки і носа на коринебактерії дифтерії.
Диференціальний діагноз[ред. | ред. код]
У першу чергу необхідно відрізнити ангіну від хронічного тонзиліту, тому що це принципово різні хвороби. Ангіна — гостра інфекція зі своїм збудником, яка може повторюватися, але щоразу закінчується одужанням (якщо, звичайно, не розвинуться ускладнення). Хронічний тонзиліт є поліетіологічним захворюванням, в його розвитку грає роль насамперед зниження місцевої та загальної опірності організму, холодовий та інші шкідливі фактори. При хронічному тонзиліті паренхіма мигдаликів замінюється сполучною тканиною, утворюються спайки між стінками лакун і між мигдаликами та піднебінними дужками. У зв’язку з утрудненням евакуації відшарованого епітелію, мікробів, запального ексудату лакуни розширюються, утворюють ретенційні кисти. Запальний процес проходить мляво, за певних умов може загострюватись. Загострення хронічного тонзиліту супроводжується симптомами загальної інтоксикації — субфебрилітетом, болем у суглобах, зниженням працездатності, кволістю. Мигдалики, як правило, збільшені, мають підслизові нагноєні фолікули (однак при відсутності ознак гострого тонзиліту — гіперемії, запальної інфільтрації), казеозно-гнійні маси в рубцьованих лакунах. Регіонарні лімфовузли збільшені, щільні, іноді болючі. Картина крові при декомпенсованому хронічному тонзиліті не змінена. Часто спостерігається тонзило-кардіальний синдром (суб’єктивні відчуття у вигляді болю в ділянці серця, перебоїв, серцебиття; вазомоторні розлади — блідість або гіперемія шкіри, «припливи», сухість шкіри або, навпаки, пітливість, функціональні шуми в серці, міокардит), явища холецистохолангіту.
Лікування[ред. | ред. код]
Хворі на ангіну, як правило, лікуються вдома. Госпіталізацію в інфекційний стаціонар здійснюють за клінічними показаннями (виразково-некротична ангіна, ускладнення, обтяжений преморбідний фон), обов’язковою госпіталізація для хворих з гуртожитків, закритих колективів. У зв’язку з ростом захворюваності на дифтерію бажана госпіталізація всіх хворих. Хворого треба ізолювати в окрему кімнату або хоча б за допомогою ширми, йому необхідно виділити посуд, рушник та інші побутові речі. До початку етіотропного лікування обов’язково забирають мазки з носа і слизової зіва для дослідження на дифтерійну паличку. Для цього дільничний лікар завжди повинен мати під руками стерильні пробірки з тампонами. На весь час гарячки призначають постільний режим. Спеціальна дієта не потрібна. З метою дезінтоксикації рекомендується збільшити прийом рідини до 1,5—2 л на добу.
Всім пацієнтам[1]
Анальгетики і місцеві анестетики можна застосовувати для усунення симптомів болю, перхотіння у горлі, від головного болю, для нормалізації температури тіла. Проте аспірин, особливо дітям, не рекомендований до застосування, оскільки може спричиняти синдром Рея.
Кортикостероїди не рекомендовані.
Первинно: парацетамол або ібупрофен.
Вторинно: місцеві анальгетики (лідокаїн).
Якщо є ознаки бактеріальної інфекції[1]
- при можливості провести швидкий тест на стрептокок групи A
- мазок з горла, якщо є бактерії, вони виростуть у лабораторії через кілька днів
- аналіз крові — збільшення лейкоцитів за рахунок нейтрофілів
- чи є характерні ознаки фарингіту, викликаного стрептококом групи A (наведені вище), навіть при негативному тесті на стрептокок групи A
Первинно: або феноксиметилпеніцилін, або бензатин-бензилпеніцилін, або амоксицилін.
Вторинно: або азитроміцин, або кларитроміцин, або еритроміцин, або цефалексин, або цефадроксил, або кліндаміцин.
При рецидивах тонзиліту додаткова міра — тонзилектомія[1].
Реконвалесцентів допускають до роботи за умови клінічного одужання (після 5-го дня нормальної температури) і нормалізації показників крові, сечі, ЕКГ. Протягом наступних 5—7 днів їх бажано звільняти від важкої фізичної праці.
Показане активне диспансерне спостереження протягом місяця після перенесеного захворювання (огляд лікаря не рідше 1 разу на тиждень), оскільки можливий розвиток метатонзилярних ускладнень.
Профілактика та заходи в осередку. Хворих на ангіну необхідно ізолювати. Лікування бензилпеніциліном дає змогу швидко ліквідувати стрептококи у носоглотці та забезпечити профілактику первинного ревматизму. Доцільність санації носіїв гемолітичного стрептокока проблематична.
У приміщенні, в якому перебуває хворий, систематично проводять вологе прибирання і провітрювання. Рушники і посуд знезаражують кип’ятінням. Заключну дезинфекцію здійснюють препаратами хлору.
Якщо зареєстровано груповий спалах ангіни, проводять епідеміологічне спостереження і тимчасово (до 7 діб після останнього захворювання) забороняють організовувати колективні громадсько-культурні заходи, домагаються розосередження людей. Ліквідація аліментарного спалаху ангіни передбачає виявлення та вилучення інфікованого продукту. Рішення про використання біциліну з метою екстреної профілактики при груповому спалаху ангіни приймають дільничний лікар, інфекціоніст КІЗу та епідеміолог спільно.
Пильної уваги потребують особи зі зниженим місцевим імунітетом. Дорослим особам, які щороку багаторазово хворіють на ангіну, рекомендують тонзилектомію. Тим, хто хворіє 2 рази на рік і рідше, призначають консервативне лікування і радять зміцнювати організм загальноприйнятими способами. У системі профілактики важливе місце посідає загартування.
Ускладнення[ред. | ред. код]
Серед ускладнень ангіни слід назвати міокардити: ревмокардит та ендокардит (розвивається у 10 % хворих, які не лікувалися), тонзилярний, паратонзилярний, парафарингеальний та заглотковий абсцеси, отит, запалення придаткових пазух носа, гнійне запалення шийних лімфовузлів, набряк гортані, запалення нирок та ін.
Можуть розвинутись хронічний тонзиліт, метатонзилярні захворювання — ревматизм, гломерулонефрит, ревматоїдний артрит, геморагічний васкуліт, сепсис.
Профілактика[ред. | ред. код]
Запобіганню ангіни сприяє загартування організму (спорт і фізкультурні вправи, правильний режим праці й відпочинку), ліквідація вогнищ інфекції (каріозні зуби, гайморити), налагодження носового дихання шляхом видалення аденоїдів у дітей, виправлення викривлень носової перетинки та видалення поліпів у дорослих.
Див. також[ред. | ред. код]
- Хронічний тонзиліт
- Стрептококовий фарингіт
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Стаття «Тонзиліт» з Медичної енциклопедії народних методів лікування(рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Ангіна // ВУЕ
Запальні захворювання | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||
| |||||||||||
| |||||||||||
| |||||||||||
| |||||||||||
| |||||||||||
Источник
Поскольку А. — острая инфекционная болезнь, больного следует поместить в отдельную комнату, часто проветривать ее и проводить влажную уборку. Для больного выделяют специальную посуду, которую после каждого использования кипятят или обдают кипятком. Около постели больного для сплевывания слюны ставят сосуд с дезинфицирующим раствором. Ограничивают контакт больного с окружающими, особенно с детьми, т.к. они наиболее восприимчивы к ангине.
Библиогр.: Ляшенко Ю.И. Ангина, Л., 1985; Преображенский Б.С. и Попова Г.Н. Ангина, хронический тонзиллит и сопряженные с ним заболевания, М., 1970; Солдатов И.Б. Проблема тонзиллярной патологии и пути ее разрешения, Вести. АМН СССР, № 10, с. 61, 1974; он же, Лекции по оториноларингологии, в. 3, с. 40, Куйбышев, 1986.
Вид зева при фолликулярной ангине»>
Рис. б). Вид зева при фолликулярной ангине.
Рис. а). Вид зева при катаральной ангине.
II
инфекционное заболевание, характеризующееся острым воспалением небных миндалин (так называемых гланд), расположенных в глотке по обе стороны от язычка и мягкого неба. Заболевание вызывают различные микробы, главным образом стрептококки, попадающие в глотку при тесном контакте с больным ангиной, при употреблении немытых продуктов, использовании грязной посуды и др. В ряде случаев под влиянием неблагоприятных условий микробы, находящиеся в глотке и обычно не вызывающие заболевания, становятся активными. Некоторым людям достаточно лишь переохладить ноги, съесть мороженое или искупаться в холодной воде, чтобы заболеть ангиной. Заболеванию могут способствовать систематическое раздражение слизистой оболочки глотки дымом, пылью, алкоголем и др., хронический тонзиллит, болезни носоглотки, при которых нарушается носовое дыхание (например, аденоиды). Часто повторяющиеся А. могут быть связаны с хроническими процессами в полости носа и его придаточных пазухах (например, гайморит), а также очагами инфекции в полости рта (например, кариес зубов).
Начало болезни острое. Появляются недомогание, тяжесть в голове, боль при глотании, сухость и саднение в горле. Заболевшему кажется, что горло сузилось (отсюда и возникло название «ангина», что на латинском языке означает «сжимать», «стеснять»). Температура тела повышается. Местные изменения в горле в зависимости от степени поражения проявляются увеличением и покраснением миндалин (катаральная А.; рис.), образованием на их поверхности точечного гнойного налета (фолликулярная А.), в ряде случаев возникновением гнойных налетов в углублениях миндалин — лакунах (лакунарная А.). Возможны увеличение и болезненность близко расположенных лимфатических узлов.
В первые дни заболевания (до нормализации температуры тела) следует сохранять постельный режим. Пища больного А. должна быть разнообразной, насыщенной витаминами. Рекомендуются бульоны, жидкая каша, паровые котлеты, кисели, обильное питье (теплое молоко со щелочной минеральной водой, чай с лимоном). Не следует давать острую, грубую и горячую пищу. Необходимо правильно выполнять назначенные врачом процедуры, в т. ч. полоскания. Чтобы лекарство достигло глубоких отделов глотки, при полоскании голову сильно запрокидывают назад. Во время процедуры сдерживают дыхание, чтобы жидкость не попала в дыхательное горло. Полоскание глотки проводят не более 2—3 мин.
Ангина — заболевание заразное, поэтому больному выделяют отдельную посуду и полотенце. Ухаживающие за больным должны часто мыть руки. Посуду, которой пользовался больной, тщательно моют и кипятят в течение 10—15 мин, его белье стирают отдельно. Около постели больного ставят банку с дезинфицирующим раствором, например марганцовокислого калия, для сплевывания слюны.
Обычно заболевание длится 7—8 дней и заканчивается выздоровлением. Но возможен и другой исход, особенно если больной обратился к врачу слишком поздно, не выполнял его предписаний или лечился самостоятельно. Одним из наиболее частых и тяжелых осложнений А. является околоминдаликовый гнойник — паратонзиллярный абсцесс (см. Глотание затрудненное (Глотание затруднённое)).
Ангина относится к коварным болезням, оказывающим серьезное влияние на весь организм. Она может стать причиной воспалительного процесса в почках, ревматизма, множественного поражения суставов. У большинства людей А. возникает эпизодически с интервалом в несколько лет, но в ряде случаев изменения в миндалинах не исчезают бесследно и острый воспалительный процесс переходит в хронический. При частом повторении ангин, а также при вызванных ими осложнениях (поражение сердца, почек, суставов и т.д.) приходится прибегать к удалению миндалин — тонзиллэктомии.
Профилактические мероприятия можно разделить на индивидуальные и общие. Поскольку одной из причин А. является переохлаждение, рекомендуется закаливание организма буквально с первых месяцев жизни ребенка (водные процедуры, воздушные и солнечные ванны, занятия физической культурой), а также местные закаливающие процедуры, например систематические полоскания горла охлажденной водой. Возникновению А. в немалой степени способствует алкоголь. Табачный дым раздражающе действует на слизистую оболочку глотки. Особенно вредно курение в период болезни, что часто приводит к резкому ухудшению состояния. К общим мероприятиям относят оздоровление окружающей среды, в частности в условиях производства (устранение запыленности, задымленности и т.д.). За лицами, часто болеющими ангиной, должно быть установлено диспансерное наблюдение.
Вид зева при катаральной ангине.
III
острая инфекционная болезнь, вызываемая стрептококками или стафилококками, реже другими микроорганизмами, характеризующаяся воспалительными изменениями в лимфаденоидной ткани глотки, чаще в небных миндалинах, проявляющаяся болями в горле и умеренной общей интоксикацией.
Анги́на алимента́рная (a. alimentaria) — А., характеризующаяся передачей инфекции пищевым путем, например стрептококковая А. в случае передачи возбудителя через молоко.
Анги́на боковы́х ва́ликов (a. tororum levatorium) — А., характеризующаяся припухлостью и гиперемией валиков мышц, поднимающих мягкое небо, иногда с наличием нагноившихся фолликулов или беловатых налетов; чаще наблюдается у больных, перенесших тонзиллэктомию.
Анги́на дифтеро́идная (a. diphtheroidea) — см. Ангина фибринозная.
Анги́на катара́льная (a. catarrhalis) — клиническая форма А., характеризующаяся выраженной разлитой гиперемией миндалин, нередко отечностью небных дужек, слизисто-гнойным экссудатом на поверхности миндалин, умеренной реакцией регионарных лимфатических узлов.
Анги́на лакуна́рная (a. lacunaris) — клиническая форма А., характеризующаяся появлением в лакунах миндалин желтовато-белых налетов, в дальнейшем сливающихся в виде пленок: налеты легко снимаются без нарушения целости слизистой оболочки под ними.
Анги́на носогло́точной минда́лины (a. retronasalis) — см. Аденоидит.
Анги́на ретроназа́льная (a. retronasalis) — см. Аденоидит.
Анги́на тре́тьей минда́лины — см. Аденоидит.
Анги́на туба́рной минда́лины (a. tonsillae tubariae) — А. с поражением трубной (тубарной) миндалины, обычно сопутствующая аденоидиту; может осложняться тубоотитом, реже средним отитом.
Анги́на фибрино́зная (a. fibrinosa; син. А. дифтероидная, А. фибринозно-пленчатая) — клиническая форма А., характеризующаяся появлением на миндалинах фибринозных налетов беловато-желтого цвета, регионарным лимфоаденитом.
Анги́на фибрино́зно-плёнчатая (a. fibrinosa membranacea) — см. Ангина фибринозная.
Анги́на фолликуля́рная (a. follicularis) — клиническая форма А., характеризующаяся нагноением фолликулов миндалин в виде белых точек размером с булавочную головку, регионарным лимфаденитом.
Анги́на язы́чной минда́лины (a. tonsillae lingualis) — А., характеризующаяся припухлостью, гиперемией язычной миндалины, иногда точечными налетами на ней, увеличением подчелюстных лимфатических узлов, затруднением речи, болезненностью при высовывании языка и надавливании на него шпателем.
1. Малая медицинская энциклопедия. — М.: Медицинская энциклопедия. 1991—96 гг. 2. Первая медицинская помощь. — М.: Большая Российская Энциклопедия. 1994 г. 3. Энциклопедический словарь медицинских терминов. — М.: Советская энциклопедия. — 1982—1984 гг.
Синонимы:
Смотреть что такое «Ангина» в других словарях:
Ангина — МКБ 10 J03. МКБ 9 … Википедия
АНГИНА — (лат. от ango душу). Болезнь, иначе называемая злокачественной жабой. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Чудинов А.Н., 1910. АНГИНА воспаление горла, жаба. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.… … Словарь иностранных слов русского языка
ангина — ы, ж. angine f., лат. angere <гр. мед. Доктор мой был у г. Сергеева и опять поедет, но больной собственно страдает angine ой и трусостью. 1. 5. 1871. Анненков ? М. М. Стасюлевичу. Видеть во сне, что вы поражены этим недугом <ангиной>,… … Исторический словарь галлицизмов русского языка
ангина — фарингит, паратонзиллит, жаба Словарь русских синонимов. ангина жаба (устар.) Словарь синонимов русского языка. Практический справочник. М.: Русский язык. З. Е. Александрова. 2011 … Словарь синонимов
АНГИНА — острое общее инфекционное заболевание организма, при котором местные островоспалительные явления возникают гл. обр. в миндалинах глотки. Ангина вызывается обычно различными микробами. Заболеванию ангиной способствует также охлаждение организма.… … Краткая энциклопедия домашнего хозяйства
ангина — АНГИНА, устар. жаба … Словарь-тезаурус синонимов русской речи
АНГИНА — (латинское angina, буквально удушье), острое инфекционное заболевание с преимущественным поражением небных миндалин. Чаще болеют дети, а также взрослые до 35 40 лет; заболеваемость возрастает весной и осенью. Возбудители преимущественно стрепто и … Современная энциклопедия
АНГИНА — (лат. angina букв. удушье), острое инфекционное заболевание, характеризующееся воспалением главным образом небных миндалин. Возбудители преимущественно стрепто и стафилококки. Боль в горле при глотании, повышение температуры тела. Возможны… … Большой Энциклопедический словарь
АНГИНА — АНГИНА, ангины, жен. (лат. anguina, букв. жаба) (мед.). Воспаление горла, зева; жаба. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
АНГИНА — АНГИНА, ы, жен. Острое инфекционное заболевание воспаление нёбных миндалин, слизистой оболочки зева. | прил. ангинный, ая, ое и (спец.) ангинозный, ая, ое. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
АНГИНА — жен., ·врач. воспаление горла, зева, вообще жаба разных видов. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 … Толковый словарь Даля
Книги
- Ангина Марина, Есеновский Михаил Юрьевич. Михаил Есеновский написал книжку для тех, у кого под мышкой градусник, а на груди горчичники. Любимый герой писателя, мальчик Юра, хорошо знакомый читателям по книге «Главный шпионский… Подробнее Купить за 557 руб
- Ангина Марина, Есеновский Михаил Юрьевич. Михаил Есеновский написал книжку для тех, у кого под мышкой градусник, а на груди горчичники. Любимый герой писателя, мальчик Юра, хорошо знакомый читателям по книге`Главный шпионский… Подробнее Купить за 516 грн (только Украина)
- Черный тмин. Профилактика, лечение заболеваний сердца, почек, печени, ангина, рак, экзема и другие, Ибн Мирзакарим ал-Карнаки. На Земле существует удивительное растение-лекарь — черный тмин. О нем упоминается в древнейших книгах, в Коране, Библии. Его активно применяли в древнейшей медицине. Сам Пророк утверждал, что… Подробнее Купить за 131 руб
Другие книги по запросу «Ангина» >>
Источник
